Підтримка батьків та дітей під час війни

Поради із підтримання психічного і фізичного здоров'я, безпеки, харчування, освіти та розвитку

Як допомогти дитині відновити відчуття безпеки? Рекомендації для батьків.

/Files/images/5.jpg

РЕЛАКСАЦІЯ для дітей удома, щоб зменшити стрес і тривожність

/Files/images/d77d66bec66dfb13786eceb6b4d0a46b.png

Чим зайняти дитину в надзвичайній ситації?

Навчаємо дітей позбавлятися фізичного та емоційного напруження

В умовах сьогодення діти відчувають посилене психічне й фізичне навантаження. Постійне занепокоєння та страх, спричинені стресовими ситуаціями, призводять до того, що діти постійно перебуваюь у напруженому стані й не можуть розслабитися. Щоб подолати цю проблему, педагоги та практичний психолог мають упровадити в роботу з дітьми цикл вправ, що допоможуть їм навчитися позбавлятися психофізичного напруження.

Чому важливо вміти розслаблятися?

Навчитися розслаблятися важливо всім дітям, але тривожним — це необхідно. Адже часто тривожні стани супроводжуються затиском різних груп м’язів. Уміння розслаблятися допомагає зняти м’язове напруження, яке безпосередньо пов’язане з різними негативними емоційними станами, як-от: страх, тривога, стрес.

Відтак удитини поліпшується емоційний стан, що важливо для її гармонійного розвитку. Адже напруження та скутість часто заважають їй пізнавати довкілля, спілкуватися, експериментувати тощо.

Які види вправ пропонувати дітям?

Навчити дитину розслаблятися— нетаке просте завдання, як задається на перший погляд. Зазвичай дошкільники добре знають, що таке сісти, підвестися, пробігтися, але що означає розслабитися— їм буває незрозуміло. Тому формувати вдітей уміння розслаблятися слід практичним шляхом— задіяти комплекс ігрових вправ, що побудовані на почерговій зміні напруження та розслаблення певних груп м’язів.

Залежно від принципу побудови такі вправи можна об’єднати в три групи:

динамічні,
на мимовільне та довільне розслаблення м’язів.

Динамічні Вправи цієї групи побудовані на рухах, що допомагають знизити напруження.

До таких рухів належать: потягування, гойдання, трясіння, струшування, махові рухи тощо. Також до динамічних вправ часто додають: тупання ногами— усією стопою обпідлогу; ляскання— легкі ритмічні удари долонями покорпусу та ногам. Запропонуйте дитині стати рівно йпочерзі різко викидати то ліву, то праву ногу вперед, ніби вона відбивається ногами від когось або чогось. При цьому нехай дитина якомога сильніше струшує розслабленими кінцівками. Коли дитина виконає 10—15рухів кожною ногою вперед, запропонуйте зробити таку саму кількість рухів ногами назад. На мимовільне розслаблення м’язів Основний принцип побудови вправ на мимовільне розслаблення м’язів: спочатку треба максимально напружити м’язи, апотім «відпустити» їх— припинити утримувати напругу. Така послідовність дає змогу дитині відчути різницю між напруженням та розслабленням, авідтак навчитися регулювати ці стани.

Виконайте разом здітьми вправу «Бурулька тане». Поспостерігайте разом здітьми за тим, як тане лід під впливом теплого повітря. Відтак запропонуйте їм уявити себе бурулькою: стати вповний зріст, підняти руки над головою та напружити усі м’язи— «лід твердий». Діти утримують напруження 3—5с.Потім поступово розслабляються: опускають руки, голову, плечі, тулуб— «бурулька тане». Наприкінці діти повільно опускаються, лягають на підлогу, розводять руки й ноги всторони— «калюжа розтеклася».

На довільне розслаблення м’язів.

Вправи на довільне розслаблення м’язів найскладніші для дошкільників. Адже для того щоб їх виконати, потрібно вміти аналізувати стан власного тіла. Під час таких вправ дітям зазвичай пропонують лягти на підлогу, розвести в сторони руки й ноги та заплющити очі. Відтак полежати без руху певний час. Під час вправи можна увімкнути тиху спокійну музику чи аудіозапис звуків природи. Під час вправ на довільне розслаблення діти часто напружують м’язи, аби зберегти нерухоме положення. У такому разі вправа не матиме потрібного ефекту. Тому, якщо дітям складно лежати нерухомо, не примушуйте їх це робити. Після завершення вправи, потрібно допомогти дітям «вийти» з неї, зберігши, наскільки це можливо, ефект від розслаблення. Наприклад, спочатку запропонуйте дітям потягнутися, ніби після сну, потім розплющити очі й повільно сісти.

Запросіть дітей в уявну подорож на хмаринці. Діти лягають на килим на спину, розводять руки й ноги в сторони. Відтак уявляють, що лежать на хмаринці. Їхні руки, ноги та спина відпочивають на ній, наче на пухкій подушці. Запропонуйте дітям заплющити очі та уявити те місце, куди вони можуть долетіти на хмаринці. За можливості під час вправи увімкніть аудіозапис зі звуками природи. Наприкінці діти уявляють, що повертаються на своїй хмаринці з подорожі, розплющують очі, повільно сідають. Щоб зберегти ефект розслаблення, обговоріть з дітьми протягом кількох хвилин, що вони «побачили» під час своїх подорожей. Більшість вправ, які допомагають дітям розслабитися, мають в основі якийсь образ. Це дає змогу дитині ліпше зрозуміти принцип виконання певного руху, щоб досягти ефекту розслаблення. Більше прикладів вправ на розслаблення для дошкільників подано в Додатку.

Що брати до уваги педагогу?

Під час проведення вправ на розслаблення, звертайте увагу на стан дітей. Кожна дія має дарувати приємні відчуття й задоволення, сприяти поліпшенню фізичного й емоційного стану. Тому, якщо ви помітили, що хтось іздітей під час вправ почувається напружено або надто збуджений, спробуйте з’ясувати, чому так відбувається, аза потреби припиніть заняття. Для того щоб досягнути бажаного ефекту й навчити дітей розслаблятися, під час вправ дотримуйте певних правил: виконуйте вправи в спокійній обстановці; говоріть неголосно, іззаспокійливими інтонаціями; враховуйте види діяльності, якими діти займалися перед вправою та які пропонуватимете їм після; стежте за станом дітей, за потреби допомагайте їм знайти потрібний рух чи позу. Поведінка дитини під час вправ на довільне розслаблення може свідчити про певні проблеми вїї емоційному розвитку. Наприклад, якщо дитина неможе спокійно лежати на спині у«відкритій» позі, згортається калачиком, схрещує ноги, зчіплює руки або притискає їх до тулуба тощо— скоріш за все вона непочувається вбезпеці іїй потрібна додаткова психологічна допомога. Утакому разі на таку поведінку дитини слід звернути увагу практичного психолога, який проведе додаткову діагностику. Отже, уміння розслаблятися дає змогу усунути занепокоєння, збудження, скутість; відновити сили та збільшити запас енергії. Тому навчайте дітей розслаблятися. Утім, врахуйте, що лише регулярна практика дасть змогу досягнути бажаних результатів, атому неслід обмежуватись кількома вправами на тиждень.

Шість способів поліпшити душевний та фізичний стан

Знайдіть точки опори. Вони мають ґрунтуватися на звичних для вас діях. Складіть детальний розпорядок дня, виокремивши час для харчування та перерв для відпочинку. Намагайтеся дотримуватися цього розпорядку. Для наочності можна позначати виконані пункти у плані.

Контактуйте з природою, приділяйте час хобі. Проведіть час у парку або на березі річки чи озера. Відчуйте навколишні запахи, звуки. Перебирання дрібних камінчиків або пересипання піску з долоні в долоню сприяє розслабленню вашої нервової системи. Якщо ви вмієте в’язати чи вишивати — приділіть час заспокійливому хобі. Не вибирайте надто складні схеми чи малюнки. Заняття рукоділлям мають розслаблювати, а не посилювати тривожність.

Не мовчіть та не стримуйте сльози. Знайдіть спосіб виразити свої думки та переживання. Про те, що трапилося, можна не лише розповідати тому, хто готовий вислухати, а й писати твори (листи, оповідання, казки): як на папері, так і в електронному форматі для розміщення в соціальних мережах, на блогах тощо. У цих творах можна розповідати, скаржитися, обурюватися тощо.

Підтримуйте фізичний контакт. У цей період кожен потребує обіймів, тобто відчуття підтримки на фізичному рівні. Також важливо структурувати власні емоції, висловити свої страхи і переживання.

Робіть дихальну гімнастику. Якщо ви відчуваєте, що вашому організму для боротьби зі стресом не вистачає власних ресурсів у пригоді стануть техніки розслаблення, приміром дихальні гімнастики, медитацію тощо.

Зверніться по допомогу до фахівця. Якщо впоратися зі стресом самостійно або за підтримки близьких, друзів чи колег не вдається, обов’язково зверніться по професійну кваліфіковану допомогу. Потреба в такій допомозі не є свідченням слабкості, а навпаки, — ефективною турботою про себе. Відновивши свій психоемоційний стан, ви матимете можливість повернутися до роботи, продовжувати повноцінне життя.

Джерело: https://emetodyst.expertus.com.ua/10006532