Що таке булінг і хто може стати його жертвою?

Булінг — те ж саме, що цькування. Слово походить від англійського дієслова to bully — знущатись, залякувати. Згідно із законом, булінг стосується тільки учасників освітнього процесу — школярів та вчителів. Жертвою булінгу може стати як учень, так і вчитель. Але в законі вказано, що принаймні один з учасників конфлікту має бути неповнолітнім. Якщо вчитель цькує вчителя — це булінгом не вважається.

А якщо дитину принижують у соцмережах?

Щоб дії вважались булінгом, не обов’язково ображати жертву в реалі. Людина також може заявити про булінг, якщо їй надсилають образливі повідомлення в соцмережах.

Але тут у законі є протиріччя. Коли діти перебувають за межами закладу освіти — на власному подвір’ї чи в інтернеті, формально вони вже не є учасниками освітнього процесу. А значить, суд може вирішити, що про булінг не йдеться.

Якщо мою дитину цькують, що робити?

Батьки жертви булінгу повинні написати заяву на ім’я керівника або засновника закладу освіти. Також заяву може написати вчитель, якщо його цькує учень.

Що буде після цього?

Директор закладу освіти має скликати комісію з булінгу і викликати поліцію. Поліцейські складають протокол про адміністративне порушення. Далі рішення прийматиме суд. Загалом, процедура аналогічна тій, коли притягують до відповідальності за дрібне хуліганство та за ухилення батьків від виконання своїх обов’язків.

Інформація про подання, розгляд і реагування на такі заяви має публікуватись на сайті закладу освіти. Чи ефективно реагують у освітньому закладі на заяви про булінг — перевірятиме освітній омбудсмен.

Як довести, що це булінг, а не сварка? Це складно?

Щоб винного притягнули до відповідальності, треба довести:

що людину цькували психологічно, фізично, економічно чи в сексуальному плані;

що це не поодинокий випадок, а відбувалось систематично;

що жертва булінгу зазнала шкоди — психічної або фізичної, тобто відчувала страх, приниження, тривогу, була соціально ізольована.

Бувають і інші форми цькування, які важко довести. Наприклад, бойкот, косі погляди, розповсюдження пліток чи навіть цілеспрямоване затягування відповіді на питання. Щоб довести, що це був булінг, треба долучити свідків або надати фото- чи відеодокази.

Які штрафи заплатить агресор, якщо суд погодиться, що це булінг?

За цькування можуть стягнути від 850 до 1700 гривень (або засудити до громадських робіт від 20 до 40 годин).

А якщо кривдник продовжуватиме робити те саме?

Якщо протягом року після того, як людину оштрафували, вона знову буде цькувати свою жертву, кривднику доведеться заплатити вже від 1700 до 3400 гривень (або громадські роботи від 40 до 60 годин). Такий самий штраф загрожує людям, які займались груповим цькуванням.

А хто платитиме штраф за малолітніх?

За неповнолітніх будуть розраховуватись їхні батьки або опікуни.

А якщо булінгу сприяли педагоги?

Педагогів, керівника або засновника закладу освіти можуть покарати, якщо вони були свідками цькування, але нічого не робили, щоб йому запобігти. У цьому випадку передбачено штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень або виправні роботи на термін до одного місяця з відрахуванням 20 відсотків від зарплати.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ?

Батьки дошкільнят, школярів та студентів мають право отримувати інформацію про надання соціальних та психолого-педагогічних послуг жертвам цькування, свідків булінгу чи самих агресорів.

Вони можуть подавати керівництву або засновнику закладу освітизаяву про випадки цькуваннястосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

А також вимагати повного та неупередженого розслідуваннявипадків булінгу.

Але при цьому батькизобов'язані сприяти у проведенні розслідуваннящодо випадків цькування івиконувати рішення та рекомендаціїкомісії з розгляду випадків булінгу в закладі освіти.

ВАЖЛИВО: Запам'ятайте, що батьки теж є учасниками освітнього процесу, тому їх теж захищає цей закон.

ХТО ЗАХИСТИТЬ ВІД ЦЬКУВАНЬ ПЕДАГОГІВ?

До прав педагогів та інших залучених в освітній процес людей додали захист від цькування, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації та від речей, які шкодять здоров'ю.

Тому вчителі, вихователі, няні, бібліотекарі, педагоги, доценти, професори і так далі підпадають під захист цього закону.

Вони теж можутьзвернутися і поскаржитися на цькування з боку дітей, батьків, колег чи керівництва.

ХТО КОНТРОЛЮВАТИМЕ СИТУАЦІЮ, ЩОБ ПРОТИДІЯТИ БУЛІНГУ?

Контролювати виконання плану заходів щодо запобігання та протидії цькуванню у садках, школах, училищах та вишах має засновник закладу або уповноважена ним людина.

Він має сприяти створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти таробити все, щоб учні чи студенти, які були агресорами, жертвами чи свідками цькувань отримували соціальні та психолого-педагогічні послуги.

Керівник закладу освіти має:

· враховувати пропозиції територіальних органів (підрозділів) Нацполіції, МОЗу, Мін'юсту, служб у справах дітей та центрів соцслужб для сім’ї, дітей та молоді;

· розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників тощо та вирішувати, чи треба проводити розслідування;

· забезпечуватисоціальні та психолого-педагогічніпослуги здобувачам освіти, яких цькували, які цькували або які стали свідками булінгу.

· повідомляти Нацполіції та службі у справах дітей про булінг у закладі освіти.

А засновник закладу освіти має розглядати скарги про відмову у реагуванні на заяви про цькування.

Випадків булінгу в закладі не було.

НАКАЗ "Про створення антибулінгового комітету ЗДО № 418"


Правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти

1. Щоденний ранковий прийом дитини в групу здійснює вихователь, який опитує батьків про стан здоров`я, оглядає гортань і шкіру, вимірює температуру у групі раннього віку дитини (в дошкільних - за показниками, в період карантину тощо.)

2. Не дозволяється приводити до садочка дітей з підвищеною температурою тіла, кашлем та іншими симптомами захворювань. Хворі діти в дошкільну установу не приймаються.

3. Якщо дитина захворіла упродовж дня, вона ізолюється від здорових дітей в ізоляторі і залишається там до приходу батьків чи госпіталізації.

4. Після перенесеного захворювання діти в дитсадок приймаються тільки за наявності довідки лікаря-педіатра з вказівкою діагнозу, довготривалості та проведеного лікування, відомостей про відсутність контакту з інфекційними хворими, а також з рекомендаціями щодо індивідуального режиму кожній дитини.

5. Ранковий туалет дітей повинен проводитися вдома: батьки зобов`язані приводити дитину в дошкільний заклад чистими, охайно та по сезону одягненими.

6. Одяг у дитячих шафах зберігається окремо: пакет для чистої білизни, пакет для брудної білизни, пакет для групового та вуличного взуття, для гребінця, головного убору, спортивної форми.

7. Не дозволяється приносити в дитячий колектив та зберігати в шафах солодощі, фрукти, іграшки та інші предмети.

8. Заборонено одягати на дітей прикраси, ланцюжки, так як все це може загрожувати життю і здоров`ю дітей, бути втраченими.

9. Приводити дитину в ясла-садок не пізніше 9-ї години ранку.

10. Про всі зауваження щодо роботи закладу повідомляти вихователя або завідувача.

11. Якщо дитина захворіла або відсутня через інші причини, батьки повинні негайно повідомити про це персонал дошкільного закладу.

12. У разі відсутності дитини більше 3-х днів (по хворобі) батьки повинні надати медичну довідку.

13. У разі відсутності дитини без поважної причини більше 75 днів, вона вибуває з дитячого садка.

14. Відправляючись у відпустку батьки повинні написати заяву.

15. Завчасно повідомити вихователя про вихід дитини в садочок після її відсутності.

16. Привівши дітей до закладу батьки повинні передати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам (законним представникам дитини), або, на письмове прохання батьків, родичам, які не молодші 16 років.

17. Оплату за утримання дитини в дитячому садку необхідно здійснювати до 20-го числа місяця, так як ці кошти ідуть на закупівлю продуктів харчування для дітей.

18. Одягати дітей слід по сезону в залежності від температури повітря, в групі - в одно-двошаровий одяг, шкарпетки, взуття із задником. Слід пам`ятати, що від одягу залежить комфортний стан дитини, її гарний настрій, стан здоров`я.

19. Конфліктні ситуації не слід вирішувати у присутності дитини, так як це травмує її психіку.

20. Поважати права педагога, не допускати нетактовної поведінки по відношенню до працівників ясла-садка, дотримуватись морально-етичних норм і загальноприйнятих правил спілкування.

21. Якщо дитині сподобалася іграшка свого однолітка, слід чемно попросити її у нього.

22. Діти дошкільного віку повинні звертатися до дорослих по імені та по батькові.

24. Обладнання групи, іграшки, дидактичні посібники, книги, спортивний інвентар не можна ламати.

Стаття 55 Закону України "Про освіту":

Права та обов'язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:- захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;- звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;- обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;- брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;- завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;- брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;- отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов'язані:- виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров'я, здоров'я оточуючих і довкілля;- сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;- поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;- дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;- формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;- формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;- виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;- дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Примірний перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

До територіального органу поліції або за телефоном 102.

До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.

До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

До близької людини.

На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефони «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія»Центру «Ла Страда- Україна»0-800-500-333(для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія»з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога)116-123(цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів)0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в УкраїніМикола Миколайович Кулеба(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги

Зателефонувавши зa номером0-800-213-103(безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

правові консультації;

зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Кiлькiсть переглядiв: 71